Колабораціонізм та дезертирство

У зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан.

15 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 3.03.2022  № 2108-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність», який спрямований на врегулювання одного з найважливіших питань, яке наразі гостро постало перед Україною – питання заборони колабораціонізму.

Колабораціонізм – це співпраця громадян держави із ворогом для забезпечення інтересів ворога та заподіяння шкоди власній державі. 

Дії громадян України будуть вважатися колабораціонізмом в наступних випадках: Громадянин/ка України публічно (на мітингах, зборах, в пресі, в мережі Інтернет тощо) заперечує збройну агресію проти України, окупацію частини території України, закликає до підтримки дій держави-агресора, підтримує збройні формування агресора та його окупаційну адміністрацію, закликає співпрацювати з державою-агресором та її уповноваженими органами, а також до невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території України.

Публічним вважається поширення закликів або висловлення заперечення до невизначеного кола осіб, зокрема у мережі Інтернет або за допомогою засобів масової інформації.

За колабораціоналізм, відповідно до тяжкості вчиненого колаборантом кримінального правопорушення, стаття 111 – 1 Кримінального кодексу України передбачає наступні види покарань, що можуть застосовуватися до нього: - позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років; - виправні роботи на строк до двох років; -  арешт на строк до шести місяців; -  штраф до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; -  позбавленням волі на строк до п’ятнадцяти років; -  довічне позбавлення волі.

Як додатковий вид покарання до винної особи може також застосовуватися конфіскація майна.

З початком збройної агресії російської федерації проти України було оголошено загальну мобілізацію. Однак, багато осіб в міру як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів, після того, як добровільно чи за повісткою почали брати участь у військових діях, роблять для себе висновок, що вони не готові до відповідного способу життя, устрою, участі в бойових діях. Саме тому дуже поширеними є випадки самовільного залишення військової частини чи місця дислокації.

Дезертирство та СЗЧ: в чому різниця?

Дезертирство – це злочин, який передбачений статтею 408 Кримінального кодексу України. В чому полягає суть цього злочину? Відповідь проста: в самовільному залишенні місця служби або військової частини з метою ухилитися від військової служби. Також мова йде про нез’явлення на службу у разі переведення, призначення, повернення з відпустки, відрядження або з лікувального закладу.

В чому полягає різниця між дезертирством і СЗЧ (самовільним залишенням військової частини)?

Дезертирство – це і є самовільне залишення військової частини не на певний період часу, а назавжди без жодного законного дозволу.

Самовільним залишенням частини (СЗЧ) не вважається: • Залишення військової частини за наявності відповідного дозволу командира. • Відрядження. • Виконання наказу командира. •           Лікування. •            Ротація/переміщення. • Навчання. •Відпустка тощо.

Всі з зазначених вище підстав повинні в обов’язковому порядку підтверджуватися командиром або оформленими належним чином документами.

СЗЧ, яке вчинене мобілізованим, контрактником, резервістом, військовозобов’язаним під час проходження військової служби, навчання, зборів та ін., тривалістю до 10-ти днів підпадає під адміністративну відповідальність. Для солдат строкової служби СЗЧ тривалістю більше 3-х діб передбачає кримінальну відповідальність (стаття 407 КК України).

В умовах воєнного стану в Україні покарання за самовільне залишення військової частини передбачає більш тяжку міру покарання – позбавлення волі строком від 5-ти до 10-ти років. Що стосується дезертирства, відповідно до частини четвертої статті 408 ККУ, в умовах воєнного стану воно карається позбавленням волі на строк від 5-ти до 12-ти років.

Помічник судді

Монастирищенського районного  суду                                       Юлія  МУСІЧ