Спрощене провадження щодо кримінальних проступків

Однією із принципових новел Кримінального процесуального кодексу України 2012 року (далі – КПК) стала диференціація кримінального провадження щодо злочинів та щодо кримінальних проступків.

Загальні положення спрощеного провадження щодо кримінальних проступків передбачено ст.381 КПК України.

Головною метою спрощеного провадження у кримінальному процесі є економія матеріальних затрат держави, часових затрат суду та учасників кримінального провадження.

Зазначений вид провадження спрямований на підвищення оперативності розгляду кримінальних справ за рахунок скорочення терміну розгляду окремого обвинувального акта до п’яти днів. Така оперативність розгляду суттєво наближує учасників кримінального провадження до його завершальної стадії і, відповідно, скорочує терміни захисту  порушених прав громадян та момент настання виховного впливу на суб’єкта кримінального проступку.

При розгляді обвинувального акта у спрощеному провадженні повинні дотримуватися права, свободи та законні інтереси учасників кримінального провадження та виконуватися інші завдання кримінального провадження, що визначені ст.2 КПК.

Можливість застосування спрощеного провадження обумовлюється наявністю чи відсутністю певних юридичних фактів. До таких фактів законом віднесено: - наявність клопотання прокурора або слідчого, погодженого з прокурором; - беззаперечне визнання своєї винуватості обвинуваченим; - неоспорювання обвинуваченим встановлених досудовим розслідуванням обставин; - згода обвинуваченого з розглядом обвинувального акта за його відсутності; - відсутність заперечень потерпілого проти застосування спрощеного провадження щодо кримінального проступку.  

Згідно зі ст. 381 КПК України, після отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку  суд у п’ятиденний строк, а у разі затримання особи – у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298-2 КПК України, невідкладно призначає судовий розгляд. Суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Головною метою спрощеного провадження у кримінальному процесі є економія матеріальних затрат держави, часових затрат суду та учасників кримінального провадження.

Правом розглядати обвинувальний акт щодо кримінального проступку у спрощеному провадженні наділений суд. Розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні законодавець закріпив за судом саме як право (а не обов'язок). Безумовно, реалізація цього права, як і відмова суду від застосування спрощеного провадження, мас бути обгрунтованою. Можливість застосування спрощеного провадження обумовлюється наявністю чи відсутністю певних юридичних фактів.

Таким чином, суд наділений правом щодо застосування спрощеного провадження, але не наділений правом ініціювання застосування цього особливого порядку провадження. Правом ініціювання застосування спрощеного провадження наділяються прокурор та слідчий. Причому, якщо прокурор приймає відповідне процесуальне рішення самостійно, то слідчий зобов'язаний погодити його з прокурором.

 Слід зазначити про особливі процесуальні наслідки згоди потерпілого та підозрюваного на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні. Так, відповідно до ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Помічник судді

Монастирищенського районного  суду                                       Ю.М. Мусіч