Стягнення аліментів на утримання дітей

Відповідно до Сімейного кодексу батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто 18 років.

Також існує обов'язок батьків сплачувати аліменти на повнолітню дитину до досягнення нею 23 років за умови, що та потребує матеріальної допомоги або продовжує навчання, а батьки мають можливість надати таку допомогу.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Розмір аліментних зобов'язань батьки можуть визначити добровільно. В іншому випадку аліменти можна стягнути через суд.

Аліменти – кошти на утримання певної особи, які присуджуються за рішенням суду від частини доходу іншої особи, або ж в чітко визначеній сумі.

Є два можливих способи вирішення даної проблеми: або в добровільному (за домовленістю між батьками) або в судовому порядку.

Добровільний порядок полягає в наступному.

За домовленістю між собою, той із батьків хто проживає окремо, може брати участь в утриманні дитини в грошовій або натуральній формі (ч. 2 ст.181 СК України). Батьки мають право укласти між собою договір про сплату аліментів (грошова форма утримання) на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати аліментів. Договір обов’язково укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 189 СК України).

Судовий порядок полягає в наступному.

Особа з ким проживають діти, має право на звернення до суду з позовною заявою про стягнення з іншого члена сім’ї аліментів на утримання дитини.

Варто звернути увагу на те, що навіть перебуваючи в зареєстрованому шлюбі особа має право на звернення до суду з вимогою про стягнення аліментів.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються (за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина): - у частці від доходу матері, батька дитини; - у твердій грошовій сумі.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

            Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

            Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

 Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі: на одну дитину - однієї чверті; на двох дітей - однієї третини; на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. .

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Обов’язок зі сплати аліментів того з батьків, який проживає окремо, може бути припинений шляхом укладення за угодою між батьками та з дозволу органу опіки та піклування договору про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).

Такий договір нотаріально посвідчується. Право власності на нерухоме майно за таким договором виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Отже, підсумовуючи вищесказане слід зазначити, що законодавством чітко визначений порядок та способи виконання обов’язку щодо утримання дітей, другого з подружжя. Однак на практиці не завжди вдається домовитись про виконання такого обов’язку в добровільному порядку керуючись лише моральними принципами нашого суспільства. При зверненні до суду із відповідним позовом слід пам’ятати, що суд розглядає такі звернення в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Помічник судді

Монастирищенського районного  суду                                       Ю.М. Мусіч