Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Питання притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху є однією з найпоширеніших категорій справ у сфері публічно-правових відносин. Постанови патрульної поліції безпосередньо впливають на майнові та особисті права громадян, тому держава зобов’язана забезпечити ефективний механізм їх оскарження та належні процесуальні гарантії захисту прав водія.
Право на оскарження постанови ґрунтується на положеннях Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кодексу адміністративного судочинства. Відповідно до цих актів, особа має право не погодитися з рішенням поліцейського та вимагати його перевірки як у позасудовому, так і в судовому порядку. Такий механізм є проявом принципу верховенства права та презумпції невинуватості у сфері адміністративної відповідальності.
Процедура винесення постанови передбачає низку обов’язкових дій поліцейського. Водієві повинні бути роз’яснені його права, суть обвинувачення, надана можливість надати пояснення, клопотання, скористатися правовою допомогою. Порушення цих вимог розглядається судами як істотне і може бути підставою для скасування постанови. Важливо, що тягар доведення факту правопорушення покладається саме на орган поліції, а всі сумніви щодо події та вини особи мають тлумачитися на користь водія.
Однією з ключових гарантій є вимога належної доказової бази. Постанова не може ґрунтуватися лише на суб’єктивному переконанні інспектора. Доказами можуть бути відеозаписи з бодікамери, матеріали автоматичної фіксації, показання свідків, протокол огляду місця події. Якщо докази здобуті з порушенням закону або не підтверджують складу правопорушення, постанова підлягає скасуванню. Судова практика неодноразово наголошує, що формальний підхід до оформлення матеріалів є неприпустимим.
Водій має право оскаржити постанову протягом десяти днів з моменту її отримання. Скарга може бути подана до вищого органу Національної поліції або безпосередньо до місцевого загального суду як адміністративного. Судовий порядок є більш ефективним, оскільки забезпечує змагальність сторін, дослідження всіх доказів та незалежну оцінку дій поліцейського. На час розгляду справи виконання постанови може бути зупинене.
Важливою процесуальною гарантією є право на правничу допомогу. Водій може користуватися послугами адвоката, подавати письмові заперечення, заявляти клопотання про витребування доказів, виклик свідків, проведення експертиз. Нерідко саме активна позиція захисту дозволяє виявити неточності у протоколі, відсутність технічних засобів фіксації або порушення процедури зупинки транспортного засобу.
Окрему проблему становлять постанови, винесені в режимі автоматичної фіксації. Закон передбачає, що відповідальність у такому випадку несе власник автомобіля, якщо він не доведе, що за кермом перебувала інша особа. Це створює певні труднощі, однак і тут діють гарантії: власник має право ознайомитися з матеріалами фото- та відеофіксації, подати пояснення, довести відсутність своєї вини.
Суд, розглядаючи скаргу, перевіряє не лише сам факт порушення ПДР, а й дотримання процедури: законність зупинки, повноваження інспектора, правильність оформлення документів, своєчасність вручення постанови. За наявності істотних порушень суд скасовує постанову та закриває провадження у справі. Така практика дисциплінує органи поліції та сприяє підвищенню стандартів їхньої діяльності.
Вагоме значення для захисту прав водія мають стандарти, вироблені Європейським судом з прав людини. У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що навіть у справах про адміністративні правопорушення особа повинна користуватися гарантіями справедливого судового розгляду: правом бути вислуханою, доступом до доказів, неупередженістю органу, який приймає рішення. Українські суди дедалі частіше посилаються на цю практику, що посилює рівень захисту громадян.
Не менш важливим є питання культури спілкування між поліцейським і водієм. Коректна поведінка, фіксація всіх дій на відео, вручення копій документів, роз’яснення порядку оскарження – це елементи, які формують довіру до правоохоронної системи. Натомість зневажливе ставлення або тиск на водія під час оформлення матеріалів часто стають підставою для визнання постанови незаконною.
Практичний досвід свідчить, що значна кількість постанов скасовується саме через процесуальні помилки: відсутність у матеріалах відомостей про технічний засіб фіксації, невказання конкретного пункту ПДР, невручення копії постанови, розбіжності у часі та місці події. Це підтверджує, що формальне дотримання процедури є не менш важливим, ніж встановлення фактичних обставин порушення.
Для водія важливо знати базові правила захисту: не відмовлятися від надання пояснень, фіксувати подію на власний засіб відеозапису, вимагати залучення свідків, уважно перевіряти зміст постанови перед підписанням. Такі дії не перешкоджають роботі поліції, а забезпечують реалізацію конституційного права на захист.
Отже, інститут оскарження постанов патрульної поліції є важливим елементом захисту прав людини у сфері дорожнього руху. Наявність чітких процесуальних гарантій забезпечує баланс між інтересами держави щодо безпеки на дорогах та правами водіїв. Ефективне використання цих механізмів формує правову культуру, підвищує довіру до правоохоронних органів і сприяє утвердженню принципу верховенства права в Україні.
Помічник судді
Монастирищенського районного суду
Черкаської області Владислав БАЛАБІН
_03_03.png)
