Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102 – ІХ від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан на всій території України.
Воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України та продовжує діяти на даний час.
Закон України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VIII від 12.05.2015(далі Закон № 389-VIII від 12.05.2015) визначає зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 26 Закону № 389-VIII від 12.05.2015 правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
З аналізу ст. 26 Закону № 389-VIII від 12.05.2015 слідує, що здійснення судами правосуддя на час введення воєнного стану не зупиняється.
Зупинення провадження у справі це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї з передбачених у законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд (Ухвала Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 11- 398сап20). Тобто ідея інституту зупинення судового провадження пов`язана не із самими обставинами, наявність яких обумовлює прийняття рішення про зупинення, а із тим, що вони створюють об`єктивні перешкоди в здійсненні судового розгляду.
Залежно від характеру підстав розрізняють два види зупинення провадження в справі: обов'язкове і факультативне.
Процесуальним законом передбачені випадки, коли суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, дані випадки, визначені у частині першій статті 251 ЦПК України.
Так, однією із підстав, коли суд зобов’язаний зупинити провадження у справі це перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України).
Процесуальний закон пов`язує необхідність та обов`язковість зупинення провадження у справі не з наявністю воєнного стану в Україні, а із фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції незалежно від статусу сторони, наявності в сторони представника, стадії процесу (підготовче провадження, розгляд справи по суті, апеляційне, касаційне оскарження), волевиявлення учасників процесу, категорії справи, ціни позову, виду вимог, що розглядаються в провадженні, чи будь-яких інших чинників. Так само закон не ставить вимог і до характеру несення стороною військової служби: за контрактом, за призовом під час мобілізації, під час особливого періоду, за місцем несення служби, посадою, званням, родом військ тощо.
Єдиним винятком із загального правила є перебування, зокрема, сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на альтернативній (невійськовій службі) не за місцем проживання або на строковій службі. Якщо сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору перебуває на альтернативній (невійськовій службі) не за місцем проживання або на строковій службі, суд може, а не зобов'язаний зупиняти провадження п. 1 ч. 1 ст. 252 ЦПК України. Наявність у сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, яка перебуває на альтернативній (невійськовій службі) не за місцем проживання або на строковій службі представника забороняє суду зупиняти провадження по справі (ч. 3 ст. 252 ЦПК України).
Якщо учасник справи служить у ЗСУ, надає відповідні докази та клопоче про зупинення провадження у справі з цих підстав, у суду немає дискреції відмовити в задоволенні такого клопотання.
Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі.
Разом з тим, хочеться зазначити, що дана підстава для зупинення провадження у справі, що зобов’язує суд зупиняти провадження в справах, де стороною є військовослужбовець, дає підстави для процесуальних зловживань. Фактично будь-який судовий розгляд за участі військового унеможливлюється. Дані обставини можуть свідчити про обмеження доступу до правосуддя та обов'язково призведе до порушення розумності строків розгляду справи.
Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до порушення конституційних прав сторін та третіх осіб, із самостійними вимогами на предмет спору та призвести до зволікання та затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що призведе до порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснювати швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Смірнова проти України» та «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зупинення провадження у справі має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Учасник справи може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.
Відповідно до ст. 254 ЦПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується. Провадження у справі продовжується зі стадії, на якій його було зупинено.
Виходячи зі змісту ст. 12, ч. 3 ст. 13 ЦПК України кожна сторона реалізує свої процесуальні права на власний розсуд з метою досягнення бажаного процесуального результату.
Приписи п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України мають своєю метою захист процесуальних прав учасника цивільного процесу, який перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. Вони покликані забезпечити об`єктивний розгляд справи, даний інститут не може застосовуватись на шкоду учасникам справи, його меті та принципам цивільного судочинства, зупинення провадження має бути доцільним і мотивованим, а тому сторонам та третім особам, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору необхідно добросовісно користуватися своїми процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Помічник судді Монастирищенського
районного суду Черкаської області Інна ПОБЕРЕЖЕЦЬ