Оскарження рішень та дій органів місцевого самоврядування в галузі земельних правовідносин

 Оскарження рішень та дій органів місцевого самоврядування в галузі земельних правовідносин

У житті громадян та територіальних громад особливо актуальними лишаються питання захисту інтересів громадян у сфері використання земельних ресурсів.

У зв»язку із змінами діючого законодавства щодо порядку розгляду земельних спорів, виникла необхідність роз’яснення певних норм законодавства у сфері земельних правовідносин.

Перелік органів, які уповноважені вирішувати земельні спори, визначено ст. 158 Земельного кодексу України. До них належать:

- суди;

- органи місцевого самоврядування;

- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Так, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Такі вимоги передбачено і статтею 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» – спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Що стосується оскарження рішень органів місцевого самоврядування щодо безоплатної передачі земель у приватну власність, то такий порядок чітко передбачений статтею 118 Земельного кодексу України. Вказаною нормою врегульовано, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Оскарження до суду може бути здійснено до місцевого суду загальної юрисдикції, якщо однією із сторін є громадянин, в порядку адміністративного судочинства, яке регулюється Кодексом адміністративного судочинства України (далі Кодекс).

Стаття 6 Кодексу визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ст. 105 Кодексу, адміністративний позов може містити вимоги про:

1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;

6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Підсумовуючи вище наведене, приходимо до висновку, що у випадку наявності державного акту чи договору оренди щодо земельної ділянки, спори з приводу прийнятих рішень відносно неї розглядаються у порядку, встановленому ЦПК України, у всіх інших випадках  - в порядку КАС України.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, вирішує земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів.

            Заступник голови

            Монастирищенськкого районного суду

            Черкаської області                                                    Д.С.Ротаєнко