Нагорода за наполегливість

Нагорода за наполегливість

У 2018 році Даниїла Степанівна подала документи для участі у конкурсі до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Указом Президента України № 129/2019 від 11.04.2019  суддю Монастирищенського районного суду Черкаської області Чорненьку Даниїлу Степанівну призначено на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Користуючись нагодою, маю честь взяти інтерв»ю в останній робочий день судді Монастирищенського районного  суду Чорненької області Даниїли Степанівни. Даниїло Степанівно, розкажіть про себе.

Я народилась у невеличкому селі на Львівщині в сім»ї лісника та різноробочої, де закінчила школу і отримала срібну медаль. Під час навчання у школі мріяла стати  міліціонером. Для мене професія правоохоронця уособлювала зразок поведінки особи в суспільстві.

Отримати бажану спеціальність мені не вдалось одразу. Після закінчення школи я  не пройшла за конкурсом до вищого навчального закладу, вступила до СПТУ-28, яке закінчила з відзнакою, отримавши спеціальність – швея.

Проте, мрія стати юристом не залишала мене і я вдруге спробувала свої сили на шляху до омріяної професії. Проте і ця спроба не увінчалася успіхом. Не вступивши до університету я стала швачкою  Львівського виробничого об»єднання «Промінь», після чого працювала у колгоспі.

У 1991 році стала студентом Львівського національного університету імені Івана Франка денної форми навчання, який закінчила у 1996 році.

Під час проходження навчальних практик в університеті оцінювала різні професії юриста на відповідність моєму складу характеру і зрозуміла, що моєму внутрішньому світу притаманне встановлення справедливості у суспільстві щодо захисту потерпілих та покарання винуватих, а реалізація цих принципів можлива і найбільш дієва на посаді судді.

Так, наполегливість невід»ємна риса Вашого характеру, але як Ви потрапили у Монастирище?

У Монастирищенський районний суд Черкаської області я потрапила за розподіленням після закінчення навчального закладу.

Із 1996 року до 2002 року працювала стажистом судді у Монастирищенському районному суді Черкаської області та отримувала заробітну плату меншу чим прибиральниця. Але, не  дивлячись на це, я впевнено йшла до своєї мети стати суддею. Будучи стажистом судді, я виконувала обов»язки майже всіх працівників апарату суду, а також складала проекти судових рішень. Разом з тим, не шкодую щодо періоду перебування на цій посаді, оскільки на сьогодні вважаю, що цей досвід є необхідним для кожного кандидата на посаду судді. Завдяки здобутому досвіду вивчила роботу суду зсередини.

Хочу подякувати Бурлаці Миколі Васильовичу, який на той час працював головою Монастирищенського районного суду Черкаської області та розгледів мій потенціал як судді. Із  березня 2002 року по теперішній час працювала на посаді судді Монастирищенського районного суду Черкаської області. Перебуваючи на посаді судді, певний час займала адміністративну посаду - заступника голови суду.  Нагороджена Почесною грамотою Державної судової адміністрації України.

Які мотиви керували Вами при подачі документів на конкурс на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду?

Наразі країна перебуває у стані війни і кожен свідомий громадянин вирішив для себе, яку саме роботу він має робити для того, щоб захистити надбання Революції Гідності:  захищати цілісність та незалежність України чи займатися волонтерством, усиновлювати дітей, які залишились без батьківського піклування, чи працювати на виробництві. Вважаю, що кожна людина повинна максимум зробити у житті, як для сім»ї так і для держави.  Я здійснювала правосуддя у районному суді повних 17 років, а тому вирішила спробувати себе в частині здійснення правосуддя  щодо розгляду кримінальних проваджень, які віднесені до юрисдикції Вищого антикорупційного суду. Нам всім необхідно докладати максимум зусиль для подолання корупції в Україні  і  я хочу робити те, що мені вдається, на мою думку, найкраще. Для своєї дитини я зробила все необхідне і вона зараз є дорослою і самостійною. Для себе вирішила робити те, що я вмію і чому можу присвятити себе повністю. Створений Антикорупційний суд має забезпечити дієвий механізм у боротьбі з корупцією. Здійснюючи правосуддя в Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду я хочу, щоб хлопці, які воюють, повернулися і побачили зміни і розуміли, що вони не дарма ризикували своїм життям. Хочу подякувати їм, що ми маємо можливість мирно жити і моя та інші діти, які проживають  на не окупованій території України, почуваються захищеними.

 Даниїло Степанівно, розкажіть про свою дочку Анастасію?

Моя дочка навчається в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за спеціальністю правознавство. Разом з тим, вона обрала і я цьому радію, інший напрям в юридичній професії - «Інтелектуальна власність».

Чи задоволені Ви тим, що  донька пішла Вашим шляхом?

 Моя донька самостійно обирала професію юриста. Чи хочу я щоб вона була суддею, відповісти складно. Професія судді забирає на сьогодні весь вільний час.

Чи шкодуєте Ви, що обрали професію судді?

Єдине про що я шкодую, що приділяла мало уваги своїй дочці.

Чи не лякає Вас те, що на посаді судді Антикорупційного суду в такий складний для держави час,  перебуватиме як під особливою увагою суспільства так і високопосадовців, справи відносно яких будуть розглядатися Вами?

За це дуже хвилюється моя дочка, оскільки знає, що я занадто справедлива. Але я розумію очікування суспільства від роботи нового антикорупційного органу та тиск, який можуть чинити особи, які притягуються до відповідальності. На сьогоднішній день корупційні справи розглядають судді як місцевих так і апеляційних судів, які не мають того захисту, який гарантований для суддів Антикорупційного суду.

Чи не хвилювало Вас питання під час участі у конкурсі щодо прозорості проведених процедур та об»єктивності при доборі суддів Антикорупційного суду?

Я маю достатній досвід, щоб рухатись вперед і бути суддею Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Сумніви щодо прозорості у відборі суддів були, але вони повністю розвіялись після участі у процесі добору та отримання результатів тестових і практичних завдань. Я отримала за практичне завдання вищий бал, ніж інші кандидати, в тому числі судді апеляційних судів, які ухвалюють такі рішення кожен день, а для мене це було вперше. Тому сумніви були розвіяні.

Чи не шкода Вам покидати колектив, з яким Ви працювали більше 20 років?

Для свого колективу я хочу найкращого: щоб вони не зупинялися на своїх досягненнях, мріяли і втілювали свої мрії! Моя життєва історія може бути прикладом як для абітурієнтів, які мають невдалі спроби вступу до навчальних закладів, так і для професіоналів своєї справи щодо можливості досягнути вершин. Якщо працювати, удосконалюватися і не зупинятися на невдалих спробах та вдалих досягненнях можна досягнути бажаного. Коли я була ученицею в школі, я не могла навіть мріяти про те, що дівчина з невеличкого села може досягнути таких успіхів. Шкода, що майбутня робота позбавить мене спілкування з людьми, які мені за  23 років стали близькими, але я маю надію, що у мене буде час для зустрічей, обміну досвідом та враженнями.

Чи ставите Ви перед собою ціль досягати нових вершин у кар»єрі судді?

Хочу своєю  працею на посаді судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду вплинути на результат розвитку країни на шляху побудови сильної та незалежної держави. Відверто кажучи, наразі, питання про нові вершини у кар»єрі судді не розглядаю. Можливо колись виникне думка з приводу роботи у Верховному Суді чи Конституційному Суді України, але на даний час  я задоволена досягнутим.

Дякую, Даниїло Степанівно, за відвертість та сміливі плани на майбутнє. А від колективу Монастирищенського районного суду Черкаської області хочеться сказати те, що для нас всіх Ви є прикладом сили духу та невичерпної енергії. Дивлячись на Вас, хочеться досягати успіхів, працювати над собою та прагнути кращого. Бажаємо Вам легкої та плідної праці на посаді, яку Ви обрали, сил, натхнення, терпіння на Вашому нелегкому, тернистому шляху, досягти тих результатів, які Ви визначили для себе та які так чекає суспільство!

Прес-секретар суду                                    Ю.М.Жежер